Хоч пшениці купити?

Якої пасниці? — швидко одказав Гершко й одсунув кватирку. Під вікно підступили Пацюк з Матнею.

Хто з ви? звідкіля псиниця? — питає жид, побачивши коло вікна: три чоловіки стоїть.

Та звідкіля б не була, — нащо тобі? Ти кажи що даси за мішок?

А-а-а... це ти, Тимофію! Іди з у хату. А то сце хто з тобою?

Свої.

Ну, то й ідіть у хату, — тут побалакаємо. Лушня оглянувся, — не видно Чіпки.

А де ж Чіпка? — питає.

Он, як марюка, пішов, — каже Матня, показуючи на темну пляму, що чорніла-колихалася в темряві.

Біжи, Петре, поклич! — порядкує Лушня.

Пацюк побіг, догнав чорну пляму, вернувся з Хоч пшениці купити? Чіпкою.

Тим часом заблищало світло в розбиту віконницю; скрипнули хатні двері;

Дзенькнув засов коло надвірних, — корчма роззяпилась — і всіх

Проглинула...

Не вспіли хлопці посідати, — де не вродилося півкварти горілки,

Півхліба, миска солоних огірків. Товариство зараз же налягло на їжу, на

Горілку... Не пройшло години, як усе те було зметене...

Ну... а де з та псиниця? — питає жид.

Та пшениці не питай, — Лушня йому: — ми добудемо...

Та я знаю... Сце б такий звавий козак та не добув... з пекла достане!

То-то ж... а ти кажи: почому за мішок даси?

Та сцо з? — семигривеника...

Ах ти, свиняче ухо! — гримнув на всю Хоч пшениці купити? хату Чіпка. — За мішок пшениці — семигривеника? І

Ну... сцо з, що за місок?.. Я все знаю, яка то псениця... ще часом... крий боже!..

І почав чухати рижу, довгу, клочкувату бороду. Чіпка широко розкрив очі

Й з дивовижею дивився то на жида то на товариство, немов питав: про яку

Се пшеницю толкує жидюга?!

Ну, добре, — замина Лушня: — ти, Гершку, нашого не схочеш...

Виліз з-за столу,, береться за шапку, лагодиться з хати...

А коли з тебе, Тимофію, дожидати?

Да так... — зам'явся. — Перед світом... — одказав жидові тихо.

Ну-ну... гляди!.. Бац, і півкварти випили...

Ну так що, що випили? Хіба ми Хоч пшениці купити? дурно випили? Не достану пшениці, — за горілку заплачу!

Та сцо там плата... Хіба я залію, чи що?..

Егеж... То перед світом дожидай. Ану, хлопці, ходім! — гукнув на товариство...

Усі повилазили з-за столу, понатягали шапки, вийшли з хати, запаливши

Люльки. Ішли вони купою, всі весело розмовляли. Один Чіпка мовчки

Потягав люльку. Огонь з люльки освічував товариство. Чіпка бачив, як на

Виду в кожного грала якась радість... Він позирав хижо на них очима та

Думав: що це воно далі буде?

Лушня помітив, як блиснула люлька, хмурий вид Чіпчин.

Чого це ти. Чіпко, як мила з'їв? — питає. — Чого ти журишся?

Хто журиться? — твердо одказав Чіпка.

Хтокало Хоч пшениці купити?...

Розмова увірвалася... Затих гомін товариства; все кругом затихло... Сон

Наліг на ціле село: нігде не лялечки, нігде ні світла: втомившись після

Денної праці, все заснуло... Одні тільки собаки де-где не спали... Як

Проходили хлопці темними улицями, позаду їх піднімалось неприязне


documentapcgrrt.html
documentapcgzcb.html
documentapchgmj.html
documentapchnwr.html
documentapchvgz.html
Документ Хоч пшениці купити?